У США спалахнула справжня війна навколо нового закону про авторське право. Точніше закон старий, але в нього намагаються внести поправки щодо суміжних прав. Парадокс в тому, що в Штатах не передбачені виплати виконавцям музики й виробникам фонограм. Це те, що ми називаємо «суміжними правами». У Штатах роялті платять тільки поетам і композиторам. Якщо ти виконуєш чужі пісні або граєш чужу музику — залишаєшся за бортом виплат. В Європі (і зокрема в Україні) це працює в інший спосіб. Роялті отримує і поет, і співак, і лейбл (виробник фонограм). Така система музикантам США подобається більше. І це зрозуміло, адже на суміжних правах вони втрачають мільйони доларів.
— Уявіть, що ви — виконавець, який записав свою пісню в США. Ця пісня виконується в Великобританії. Вам належать гроші за суміжні права. Ви їх не отримуєте. Чому не отримаєте? Тому що, подумайте про зворотне: виконавець із Великобританії записує пісню і вона звучить у США (ну, наприклад, Бітлз). США не платять гроші за суміжні права, і тому країни, які платять, вважають: “Чому ми повинні платити вашим артистам, якщо ви не платите нашим? Ви хочете взаємності? Ось вам взаємність», — пише професор менеджменту Каліфорнійського інституту Джордж Говард.
Далі Говард ставить питанням «а де ж гроші?». У тому сенсі, що їх в будь-якому випадку збирають в Європі, але не відправляють в Штати. Насправді вони залишаються на рахунках ОКУ (організації колективного управління). Далі, ОКУ розподіляють «американські виплати» серед локальних музикантів через спеціальні премії та гранти. Музиканти з США на це реагують болісно. Ось чому вони вважають за краще писати свої альбоми в Європі — це дає їм можливість обійти заборону на виплату роялті (якщо альбом записано в Європі, то на виконавців поширюється закон про суміжні права — авт.). Але ця винахідливість не розв’язує проблему з радіо США. FM-станції грають музику, але не платять артистам. Тому індустрія звукозапису США зробила чергову спробу змінити ситуацію, пропонуючи поправки до Закону про авторське право.
— Попередні спроби не мали успіху, оскільки радіоіндустрія має потужне лобі у Вашингтоні. У них вистачає підтримки в Конгресі, аби заблокувати будь-який закон, що вводить роялті по суміжних правах, — пише редактор CMU Кріс Кук.
І дійсно, Національна асоціація мовників (NAB) досить жорстко відреагувала на нову ініціативу.
— NAB категорично проти будь-якого гонорару за виконання на місцевих радіостанціях Америки. Протягом десятиліть радіомовлення підтримувало взаємовигідні відносини з музичною індустрією, створюючи та підтримуючи кар’єри незліченної кількості артистів, просуваючи продаж альбомів і стрімів, — заявив генеральний директор NAB Гордон Сміт.
Втім, музичні оглядачі США відзначають, що одвічний аргумент радійників із серії: «отримали безплатне промо — то йдіть під три чорти» стрімко втрачає актуальність.
— Звичайно, радіо і сьогодні відіграє важливу роль у музичному маркетингу – особливо для певних жанрів. Але з роками вона стає все менш значною, оскільки реклама в Instagram, інфлюенсери TikTok і алгоритм Spotify стають ключовими інструментами для початку кар’єри артиста. Мабуть, цієї тенденції достатньо для реформи авторського права, — зазначає Кріс Кук.
