Ділимося інсайдерською інформацією як просувати свою музику через медіа
«БОЛЬОВІ ТОЧКИ» УКРАЇНСЬКИХ МЕДІА
Будь-який маркетолог знає: перш ніж запускати проєкт необхідно вивчити “больові точки” аудиторії. У сенсі: чого їй не вистачає для щастя? Це складна аналітика. Але головний редактор «Слух» Максим Сердюк максимально спростив завдання, розповівши про головні проблеми культурних ЗМІ України. Отож, кілька думок з його виступу на конференції «Enko».
Наші проблемні моменти:
— Уся аудиторія плюс-мінус однакова. Люди, які займаються музикою, культурою перебувають в одному інформаційному міхурі.
— Мало ньюз-мейкерів у культурі. Усі одні й ті самі люди.
— Централізація: все лише про Київ. У регіонах дуже мало «культурних» медіа.
— Рафінованість. Відсутність критики.
— Культурні медіа здебільшого закриваються. Чому це відбувається? Якщо коротко: якщо музиканти не заробляють в Україні гідних грошей, то як їх зароблятиме музичне ЗМІ? Ще один фактор — відсутність видавничих будинків. У перекладі на «музичну мову», видавництво — це лейбл. І це дуже важливо для рекламодавців. Ти не приходиш зі словами: привіт ось у мене є такий сайт. А ти приходиш і кажеш: у мене є один сайт, другий, третій — давайте ви одразу заходите на все зі знижкою. І це всім вигідно.
ПОТРАПИТИ НА ОБКЛАДИНКУ: ОСНОВНІ СТРАТЕГІЇ
З урахуванням «больових точок» медіа, стратегію потрапляння до ЗМІ побудувати не складно. Ось кілька варіантів:
1) Закриваємо біль “централізація”. Оптимальний варіант для музикантів з регіонів. Як зрозуміти, що відбувається з культурною сценою у Харкові, Дніпрі, Одесі? Регіональна преса про це не пише. А київська навіть не розуміє до кого звернутися за коментарем. Маємо вакуум, який ви можете заповнити репортажем із локального фестивалю. Або ж можете видати аналітику для рубрики «Блоги». Вважається, що у «Блоги» потрапляють лише відомі персонажі, але це не так. Для редакторів важлива або медійність, або експертиза. Інша річ, що вам доведеться ділитися нею безкоштовно. Бо є «другий біль» — дірявий бюджет ЗМІ. Але за кризових часів завжди працює бартер. Ви пишете для медіа, а медіа пише про вас. Або про гурт, який ви привозите до свого міста.
Загалом, це «енергозатратна стратегія», але вона має низку переваг. І головна з них — відсутність конкуренції. Традиційно музиканти чекають від ЗМІ інтерв’ю з ноунеймами. І цей шлях схожий на перевал Чілкут у розпал золотої лихоманки: нескінченна низка старателів на останньому подиху штурмує підйом, але лише одиниці доберуться до мети. Конкуренція дуже велика, а ресурси у всіх на межі. Також музиканти штурмують редакції, намагаючись випередити конкурентів. Водночас існує «не очевидний» шлях, на якому ви зустрінете двох-трьох попутників, та лише в «годину-пік фестивального сезону».
2) Закриваємо біль “відсутність ньюз-мейкерів”. Спікерів у музичній сфері справді мало, то станьте одним із них. Особистий досвід із серії: “Як я працював сесійним музикантом і всіх прокляв” завжди цінний. Така тема не зацікавить великі ЗМІ (бо вони націлені на тенденції, аналітику та репортажі), але медіа меншого калібру будуть раді урізноманітнити контент. Вибирайте ті, що пишуть на культурну тематику, а таких десятки.
3) Закриваємо СВІЙ біль — жага слави.
Якщо вам не цікаво писати, але цікаво читати про свою групу — ви на перевалі «Чілкут». І щоб подолати цей шлях, важливо знати одну «соромну правду» про журналістів: музика — вторинна, історія — первинна. Так, звучить жахливо. Ви вклали в пісню всю душу, час та гроші. Ваша музика говорить сама за себе… Всі невдахи так розмірковують, тихо спиваючись після чергової невдачі. Медіа потрібна класна історія із серії: раніше я був слюсарем на заводі, коли він став загинатися, там влаштували резиденцію для музикантів. Ми пиляли деталі, а вони записували це гуркотіння. У якийсь момент я зрозумів, що можу робити треки не гірше. Тож беру участь в їхніх джейм-сейшнах, розбудовую кар’єру діджея. Надсилаю вам декілька треків». Це, до речі, реальний випадок хлопця з житомирського заводу «Електровимірювач». І це класна історія — вона гарантує яскравий заголовок. Яскравий заголовок гарантує перегляди. Нічого особистого, медіа — це також бізнес.
ПУБЛІКАЦІЯ ІНТЕРВ’Ю: ЯК ЗРОБИТИ ТАК, АБИ МАТЕРІАЛ НЕ ВІДПРАВИЛИ У СМІТНИК
Оптимальний сценарій потрапляння до преси — це « вони мені подзвонили». Припустимо, з вами трапилось щось надзвичайне: виступаєте на фестивалі Sziget або берете участь у Нацвідборі. Вас просять дати інтерв’ю, але як зробити так, щоб його опублікували (сам факт розмови вам нічого не гарантує)? Тому періодично в Мережі виникають пости на кшталт цього:
— Бувають просто неприємні ситуації. Наприклад, ви емоційно вкладались і чекали виходу якогось матеріалу, а з ним щось не склалось і вам не пояснили — що робити. Це якийсь постійний стан напруги, постійне заглядання до рота, вичікування чогось, — ділиться Настя Осипенко, з гурту НастяЗникає.
Тож як гарантувати вихід свого інтерв’ю?
1) НЕ ЗУПИНЯЙТЕСЯ — ПРОДОВЖУЙТЕ ГОВОРИТИ
Свого часу паблік LiRoom вирішив з’ясувати, які головні претензії українських музикантів до преси. Окрім інших, артистів категорично дратує «недостатня підготовка до інтерв’ю». Із серії «артист відкриється лише коли є довіра до журналіста, а яка може бути довіра, якщо він плутає учасників групи». Підготовка до інтерв’ю — важлива частина роботи, тут ніхто не сперечається. Але немає жодних гарантій, що вам пощастить з журналістом. Мало того — швидше за все вам не пощастить.
Але це не нагода пускати інтерв’ю у канаву. Політики давно вигадали класний спосіб як зробити гарне інтерв’ю з поганим журналістом — вони беруть ініціативу у свої руки (притомний журналіст її не віддасть). Якщо питання дурне, вони його переформулюють і знайдуть спосіб донести «програму партії». Якщо журналіст в принципі не в курсі з якої партії політик — теж не проблема. Він готовий пояснити чому вибрав саме цю найкращу партію у світі. Простіше кажучи, робіть свою гру за будь-якої погоди. Але для того треба буде приборкати свою гординю.
2. НЕ УНИКАЙТЕ КОНКРЕТИКИ.
Журналісти ставлять незручні питання — це нормально. Часто спікера в глухий кут ставить питання про гроші, наприклад, «а скільки Лобода заплатила вам за аранжування?». Якщо не хочете називати конкретну цифру, позначте діапазон цін із серії: зазвичай за таку роботу аранжувальники отримують $3-5». Заходьте на посадку по великому колу, але абстрактні відповіді — шлях в нікуди. Туди, власне, редактор і відправить ваше інтерв’ю.
3. НЕ БЕРІТЬ НА СЕБЕ ФУНКЦІЇ РЕДАКТОРА.
За законом журналісти повинні узгоджувати інтерв’ю, до того ж письмово (а ось рецензії та просто замітки — не повинні). За фактом це сильно знижує оперативність. Тому «за умовчанням» у медіа розмірковують так: попросить на погодження — надсилаємо, не попросить — не надсилаємо. Звідси висновок: позначте свої наміри одразу. Узгоджуйте оперативно, якщо вам потрібен день на розмірковування — це нормально. Через тиждень вже ніхто не пригадає, що буле таке інтерв’ю і ви досі щось там вичитуєте. Якщо текст має фактичні помилки — це виправлять 100%. Якщо ви вимагаєте прибрати фразу, яку сказали у розпалі — це початок тривалих переговорів. Але в цілому, ймовірність досягти компромісу дуже велика, якщо не перегинати палку. З недавніх прикладів: PR-служба Wellboy у категоричній формі вимагала прибрати відповідь про те, як співак ставиться до Юрія Бардаша. Редакція «КП в Україні» пішла на принцип та повністю зняла матеріал. Щодо фото — ви можете пропонувати знімки, але вирішувати буде більд-редактор. Його для того і взяли. Але якщо на фото старий склад гурту — фото замінять, бо це належить до категорії «фактична помилка».
Спілкування з пресою часто приносить душевний дискомфорт, то навіщо воно вам треба? У сенсі «який ефект» медіа…
Ми попросили поділитися цифрами менеджера The Unsleeping Данила Сікачинського. Коли гурт виграв відбір на фест Sziget, медійне покриття було колосальним.
— За моїми спостереженнями, якщо десяток ЗМІ, що пишуть про культуру зроблять матеріал, це збільшить перегляди кліпу на 25 тисяч. І ще вас точно почнуть запрошувати на фестивалі, — каже Данило.
Тобто у Топ-10 на YouTube завдяки медіа ви не потрапите, але гарантовано отримаєте впізнаваність у професійному середовищі. Ключове слово — “у професійному” (приблизно такий самий ефект дают фести — докладніше тут). Не чекайте, що після публікації в ЗМІ ви прокинетеся відомим. Це лише ще одне вогнище загоряння, а таких має бути десятки (кліпи, ротації, фестивалі). І ось тоді «з іскри спалахне полум’я». Любов медіа не дасть вам народної любові. І навпаки: народна любов гарантує вам потрапляння в пресу.
