Гома, Демократична Республіка Конго
Джей Сі Кібомбо, 32-річний співак румби, грав у барі минулого року, коли помітив, що за ним спостерігає кремезний чоловік.
Виявилось, що це Хосуе Муфуля — політик, який планує балотуватися і шанувальник таланта молодого музиканта. Він схопив мікрофон і сказав здивованим відвідувачам, що настільки вражений Кібомбо, що буде просувати його музику в столиці Конго Кіншасі.
Кібомбо незабаром був доставлений до великого міста; Муфуля оплатив перельоти та проживання в готелі, а також записи у великій студії.
— Моя мрія стала реальністю, — посміхається Кібомбо.
Альбом запам’ятовувався не тільки мелодіями. У ньому звучить понад 100 імен, включаючи політиків, журналістів і членів сім’ї президента.
Якщо це здається незвичним, це не так. Вигукування є частиною практики, відомої як «мабанга».
У Конго артисти бідні й буквально змушені співати за вечерею. Багато покладаються на заступництво багатих і пихатих, аби триматися на плаву. Вони згадують у своїх піснях імена політичних лідерів, бізнесменів, всіх, у кого є влада і гроші.
Кібомбо каже, що роками чекав, поки хто-небудь спродюсує його альбом із вигуками. Раніше американська неурядова організація випустила альбом з Кібомбо і чотирма іншими артистами. В альбомі не було мабангі, тому він безслідно зник.
— Навіть люди в Гомі не знали про альбом, — говорить Кібомбо.
Але з появою імен в його сольному альбомі пісні почали продаватися самі по собі.
— Коли хтось цитується їм у своїх піснях, ця людина відчуває, що бере участь в його творчості. Це моя стратегія,— каже політик та продюсер Муфуля. — Крім музичних критиків, ми вибрали політиків, щоб отримати деяку страховку, щоб артисти могли продавати їм свої компакт-диски за спеціальною ціною.
Якщо компакт-диск коштує 10 доларів, так звані покровителі, чиї імена звучать в альбомі, запропонують за нього від 100 до 1000 доларів.
За оцінкою Муфуля, альбом, музичний кліп і реклама на телебаченні обійшлися йому більш ніж в 16 000 доларів. Як тільки витрати будуть покриті, прибуток від продажу мабангі вони поділять зі співаком.
За словами Кібомбо, вже 13 осіб, чиї імена згадав у альбомі, купили його за 1000 доларів кожен. Але це все ще мала частина від числа людей, яких він назвав.
Деякі, за словами співака, не платили, але ставили його пісні по радіо і на телебаченні. Деякі образилися. Журналісти однієї радіостанції порадили йому прибрати свої імена з альбому.
Хоча Кахімбі – один з багатьох конголезців, які ігнорують мабангу, дотримуючись принципу «що ви можете з цим вдіяти», інші критикують цю практику.
Для звичайних конголезців румба – це притулок, що відвертає увагу від злиднів, нескінченних конфліктів і жахливих невдач держави.
— Під це легко танцювати, — каже 44-річний Патрік Аміса .У рубіновій шовковій сорочці він розкинув руки й похитав стегнами. — Я відчуваю, що можу втекти. Я в іншому світі. Я в раю. Музика – це задоволення. Політики нічого не роблять для населення. Вони не повинні влізати в нашу музику.
Ганза Бурок каже, що мабанга широко використовується в румбі та в іншому типі музики — ндомболо, але не в хіп-хопі Конго.
— Є музика, від якої вони трясуть дупою, і є музика, яка тренує їх мозок, — говорить він.
Хіп-хоп тут розглядається як останній.
Кібомбо знайомий з критикою і хоче піти від мабангі. Він каже, що підтримує контакти з продюсерами в Канаді та Європі — місцях, де йому не довелося б продавати вигуки, щоб вижити. Навіть коли він планує своє майбутнє, він говорить, що йому потрібно працювати за правилами конголезької системи, аби досягти цього.
— Кожному потрібно з чогось починати, — каже музикант.
Автор: Сруті Готтіпаті – наукова співробітниця Ініціативи щодо висвітлення Великих озер Африки
