«Музичний бізнес» з’ясував чи варто нашим артистам копіювати стратегії західних зірок.

Пандемія «загальмувала» музичний бізнес. Але тим більший сплеск ми спостерігаємо сьогодні: низка концертів, тисячі нових релізів. Музиці все складніше пробитися до «широких народних мас». Можливо прийшов час застосувати «західні рецепти»? Ми розпитали про це експертів української індустрії.

Ставка на ексклюзивність

Не спрацює, а шкода

Британська група Sault завжди робила таємницю своєї маркетинговою фішкою: ніяких фотографій / інтерв’ю або живих концертів. Цього літа вони пішли ще далі, надавши доступ до свого альбому лише на 99 днів. По закінченню цього терміну треки зникнуть з усіх стрімінгових платформ, альбом вилучать з онлайн-магазинів.

На своєму сайті Sault встановив цифру «99» — відкривши зворотний відлік продажу. Судячи з коментарів, ажіотаж гарантований. Так може й у нас спрацює?

Робота звукорежисерки

Засновник агентства «Багато води» Олександр Варениця:

— Думаю, не спрацює. Будь-які такі маркетингові рішення – анонімність, ексклюзивний контент, зворотний відлік — це примха для великих артистів. Для Gorrilaz, Daft Punk, Burial або Massive Attack. Їх кейси — це захватні історії, але реально на практиці в Україні всі ці ідеї застосувати не можна. Або це буде гра з самим собою. Ключовий критерій для таких компаній – перегрітий інтерес аудиторії. Якщо він є, можна цю «аудиторію» дражнити. В Україні до жодного артисту немає черги з шанувальників із купюрою в руках: будь то квиток на концерт, лінія нового мерчу, онлайн-шоу або стрім. Тут все дається з великими труднощами: реклама, агресивний маркетинг і глибоке залучення в роботу з аудиторією, коли потрібно особисто відповідати мало не кожному шанувальнику.

Ставка на віртуального двійника

Не спрацює, ну й добре

Віртуальні артисти давно й успішно роблять кар’єру. Так у японської співачки Міку Хацуне (існує тільки у віртуальному світі, голос синтезований) 2,5 млн передплатників у Facebook. На п’яти їй наступає FNMeka — віртуальний репер у якого 9 млн передплатників у TikTok. Новина «часів ковіду» полягає в тому, що у «цифровиків» з’явилися конкуренти з реального світу.

Артист перед виступом

Нещодавно своєї цифровою копією похвалився DJ Imanbek (діджей з Казахстану, лауреат Ґреммі за «Кращий ремікс»).

— В умовах пандемії до нас надійшли запити на участь DJ Imanbek в віртуальних фестивалях. Ми зацифрували костюми й персонажа, тепер він є в готовому вигляді, повноцінний шоу-продукт, — розповів генеральний директор Effective Records Кирило Лупинос. — Живі інтеграції звичайно нікуди не дінуться, але зараз артисти повинні мати цифрове альтер его”. Точно повинні?

Засновник агентства «Багато води» Олександр Варениця:

— Майбутнього у цієї індустрії немає. На фестивалі Atlas Weekend всі ми побачили, який колосальний відкладений попит в аудиторії на офлайн-події — навіть попри відсутність закордонних хедлайнерів.

Сам я подивився кілька концертів у VR-масці. Ця технологія ще дуже «сира». Артист вбудований в графіку плоско і не природно. Якість в 4K постійно падає до 1080 або навіть 720. Ти сидиш в масці, але звук надходить «із зовнішнього світу». Все це якийсь безглуздий психодел. У 2020 році жоден концерт чи фестиваль, який імплементував VR-формат не отримав позитивних відгуків. Технологія дорога, квитки — відповідно теж. А досвід зовсім не той, що при відвідуванні живого шоу.

Скаржаться й артисти. Виступати «на зеленці», даючи звичний рівень енергетики — це нездійсненне завдання. Артисти виглядають незграбно, неприродно.

VR-формат залишиться як фрік-контент, примха. І в цій ніші буде існувати, поряд з k-pop голограмами, виступами анімованих артистів всередині гри (по типу концерту Тревіса Скотта) тощо.

Ставка на «вініловий бум»

Вже працює, але не з усіма

На Заході «вініловий бум» набирає обертів. У першій половині 2021 року продажи зросли на 108% ( до 9,2 млн примірниками за даними видання Migmag). І на відміну від попередніх історій — це «чистий» продаж.

Вініловий програвач з червоною платівкою

Нагадаємо, за останні роки такі зірки як Madonna, Bon Jovi, Jack White неодноразово завищували продаж. Таким чином зірки автоматично потрапляли до чарту Billboard-200 (кращі продажі альбомів: фізичні + цифрові). По-перше, це престижно. По-друге, гарантує «пресу», включаючи таких гігантів як The Guardian. Але останні півроку концертів не було — люди свідомо купували вініл. Здається, ця історія не про Україну.

У нас немає нічого схожого на чарти Billboard і промоутерам немає сенсу «копирсатися» із вінілом, тим самим популяризуючи формат.

За замовчуванням вважається, що в Україні вініл — справа нішевих лейблів, які більше за true, ніж за комерцію. З великих видавництв «у грі» лише UMG та Moon Records. Це питання престижу або є комерційний інтерес?

Глава лейблу Moon Records Андрій Пасічник:

— Для початку треба зрозуміти, чому на Заході виник «вініловий бум». Ще 10-15 років тому мейджори зрозуміли, що продаж CD стрімко падає (на Заході такий формат все ще існує). І зробили ставку на вініл.

Такі гіганти як Sony і Warner випускають не тільки музику, але й фільми. Практично в кожному з них з’явився вініл. Це був чистий розрахунок і реклама спрацювала: платівки стали модними серед хіпстерів.

Наші замовлення — 1000 примірників. Вище за цю позначку в україні хвиля «вінілового буму» не підіймається з двох причин. По-перше, аби мерч продавався у арстиста має бути свой фан-база. По-друге, загальна купівельна спроможність населення.

З урахуванням глобального споживання у нас не було шансів залишитися осторонь. Продажі вінілу ростуть. У рік ми випускаємо до 10 альбомів. З власного досвіду можу сказати, що дуже вигідна історія. Маржинальність: від 300 до 500%. Тобто платівка окуповує себе в 5 разів. Це вигідно не тільки лейблу, але й артистам. За кожну платівку лейбл сплачує роялті (безпосередньо, без участі ОКУ — авт.). Це може бути фіксована ставка в 1 євро, або за домовленістю. Найсвіжіший вініл Moon Records — альбом Latexfauna розійшовся так швидко, що ми були змушені «повторити замовлення». До речі, це окрема проблема. Черга на заводах із випуску вінілу 2-4 місяці.

По-друге, загальна купівельна спроможність населення. Адже платівку потрібно на чомусь слухати. Але в будь-якому випадку це перспективний напрямок. Мейджори не тільки створили моду, вони вкладаються в те, аби інтерес не згасав. Зараз з’явилися платівки, які можна грати в інший бік. Вініл з голограмами артистів, які співають і танцюють на платівці. Сьогодні ми розглядаємо вініл як повноцінний спосіб прибутку та конкурентну перевагу.