Гонорари футболістів часто дратують. Суми антинаукові, але такі «закони жанру». Ми вирішили з’ясувати чи поширюються вони на музикантів. І скільки автори гімнів заробляють на кожній грі завдяки роялті. У розпал прем’єр-ліги питання «на часі».
ЦІНА ГІМНУ: ВІД $40 ТИСЯЧ ДО $200
Стадіони — це не тільки гра, але і музична скринька. Під час матчів звучить як мінімум три пісні: гімн України, гімн професійної ліги та гімн команди. Під нього гравці виходять на поле.
— І це дійсно важливий момент, тому що створює правильну атмосферу. Нещодавно ми грали з «Шахтарем». Власний гімн не вмикали, адже плануємо його оновити. А от “шахтарі” включили свій гімн — трибуни встали. Це був потужний енергетичний посил, — каже прессекретарка ФК «Олександрія» Галина Третяк.
Гімн «Шахтарю» написав Ігор Крутий. Сьогодні композитора не зустрінеш на трибунах. Але автори інших гімнів часто підспівують самі собі в натовпі фанатів, при цьому залишаючись невпізнаними. Ми з’ясували як автори «потрапляють в клуб» і чи можна це вважати за вдачу.
Валентин Куба – одеський шансоньє, автор гімну ФК «Чорноморець» (Одеса):
— Гімн я писав ще у 2003 році. Мені подзвонив Олег Школьник (одеський гуморист та актор), говорить: завтра у «Чорноморця» гра — треба підбадьорити хлопців, приїжджай на годинку». Я кажу: із задоволенням!». Уже в клубі мені запропонували написати гімн «урочистий та з одеським колоритом».
Заплатили мені на ті часи шалені гроші. Звичайно, сьогодні такі гроші зірки на кшталт Ірини Білик заробляють на одному корпоративі (до кризи виступ Білик коштував 30-40 тисяч у.е.). Але тоді це було просто «з глузду з’їхати». Пам’ятаю, відразу купив собі «Volkswagen».
Олександр Яковлєв, звукорежисер, автор гімну ФК «Олександрія» (Олександрія):
— Ніяких знайомств у мене в клубі не було. Декілька років тому мені просто написали: потрібен гімн. Надихнувся фанатськими «кричалками» — і написав. На гонорар не ображаюся, отримав $ 200.
Григорій Туренко, журналіст і письменник, автор гімну «Кривбас» (Кривий Ріг):
— Тоді я був прессекретарем клубу. Пісню написав для фанатів, але потім її затвердили як офіційний гімн. Ніяких грошей не просив. Просто через любов до футболу. Ні, мені звичайно говорили: футболісти теж люблять футбол, але жоден з них не грає з альтруїстичних міркувань». Але у них короткий професійний вік, їх можна зрозуміти.
Як з’ясувалося, у клубів немає єдиної цінової політики. Найбільш щедрими свого часу виявилися «Шахтар» і «Чорноморець» (суми гонорарів ідентичні). А ось з «Динамо» ситуація інша. Вже майже десять років команда виходить на поле під пісню гурту СКАЙ «Динамо — це ми».
— У 2012 році хлопці самі прислали нам пісню. Ні про яку винагороду мова не йшла. Пісня одразу сподобалася, ми її стали крутити на стадіоні. А вже через кілька років СКАЙ поцікавилися щодо гонорару. Суму називали невелику. Як то кажуть, «за такі гроші футболісти навіть шнурки не зав’яжуть». Знаю, президентові клубу доповіли, що звернулися музиканти. Ну що сказати… Вони не отримали ні копійки. Образилися, звичайно. Але їх стали періодично запрошувати на святкування «Динамо» (вже за гонорари). І ситуація наче вийшла з гострої фази, — розповіли «МБ» у адміністрації клубу.
СКІЛЬКИ ОТРИМУЄ АВТОР ЗА ПРИНЦИПОМ «ВОНИ ГРАЮТЬ — ТИ ЗАРОБЛЯЄШ»
Також в «Динамо» повідомили, що з приводу роялті клуб ніколи не турбували: ані до реформи авторського права (2018 рік), ані після. Таку ж відповідь надали і в інших клубах. Автори гімнів також зазначали, що ніколи не отримали відрахувань. А власне: в чому справа?
До 2018 році роялті збирало кілька десятків ОКУ. При цьому одні постійно кидались на інших із криками: Самозванці!». У підсумку ОКУ дискредитували самі себе. Схоже, збирали відрахування «за можливістю», не наважуючись турбувати таких монстрів, як футбольні клуби. Чому спасувала державна організація зі збору роялті не зрозуміло. Наразі вона знаходиться на стадії ліквідації, тож і “кінці в воду”. Але водночас з’явилась ОКУ, яка легально з благословення Мінекномрозвитку повинна збирати винагороду.
— Треба визнати: ми не встигли охопити увагою стадіони. Всі зусилля були націлені на підписання договорів із барами та ресторанами, — говорить представник з Ліцензування гастрольних заходів УЛАСП Олександр Лисиця.
УЛАСП має право збирати роялті по суміжних правах (виконавці + виробники фонограм), але не авторські. Нагадаємо, останні три роки авторські не збирають взагалі — чиновники не можуть вирішити кому надати перевагу. Але поки «у верхах» інтригують, музиканти втрачають гроші. Ми вирішили порахувати скільки автори мають отримувати за сезон за принципом букмекерів «вони грають — ти заробляєш».
ВАС БАГАТО, А ГОНОРАР — ОДИН
За основу взяли постанову Кабміну №72. Там сказано, що автори можуть розраховувати на 2% валового доходу від продажу квитків. Візьмемо, наприклад, «Динамо». За статистикою Transfermarkt (спеціалізується на футбольній аналітиці) біло-блакитні найпопулярніший клуб в Україні. На домашні матчі команда збирає в середньому 21.921 вболівальника. Множимо на кількість матчів та середню вартість квитків (200 грн) – і отримуємо 88 тисяч гривень. Це гонорар музикантів за кожну гру. За сезон «капає» понад два мільйони. Пристойна сума. Якби не одне але… У професійному спорті панує жорстка конкуренція. І музиканти — не виняток. В сенсі: на один гонорар претендує мінімум 15 авторів. Вся справа в розминці. Перед матчем гравці розминаються під обраний плей-лист. Він складається з урахуванням побажань футболістів.
— У нас перед та у перерві матчу грає здебільшого рок-музика: Offspring, Kiss, Queen, Metallica, Oasis, Скрябін, Океан Ельзи. Також на стадіоні лунають: Принципова Зміна, Артем Лоїк та Тоні Тонн – “Ворскла”, London Hill – “Ворскла”. Взагалі протягом матчу звучить 10-14 пісень, — розповів член фанатського клубу полтавської «Ворскли» Дмитро Білозерцев.
МУЗИКАНТАМ ЧАС ВСТУПАТИ «У ГРУ»
Репертуар на стадіонах широкий: від світових хітів до розривних «гаражних» пісень. Але стадіон платить 2% за весь плей-лист (за законом). Тож шляхом нехитрих обчислень, отримуємо $ 2-5 тисячі. Стільки коштує один трек з плей-листа регіональної команди (авторські + суміжні). Це відрахування за весь сезон, з урахуванням кількості вболівальників на трибунах. І більше $ 10 тисяч належить тим, хто вболіває за «Динамо». Але це теоретично, за фактом гроші та музиканти знову розминулися. Роялті неможливо зібрати «заднім числом». Але в майбутньому можна «наздогнати» шляхом зміни тарифу.
— Постанову на яку ви спирайтеся, ніхто не скасовував. Але вона навіть на момент прийняття не мала економічного обґрунтування — при її розробці ніхто не проводив досліджень щодо розмірів ставок. Сьогодні прописаний такий порядок: Комісія з акредитації при Мінекномрозвитку акредитовує ОКУ в сфері пулічного виконання з об’єктів авторських прав (ми віримо, що одного разу це станеться). І саме ця ОКУ домовляється про розмір тарифів з користувачами. Можливо, це буде 2% або 1% або 5% від продажу квитків. Зараз немає сенсу гадати. Якщо сторони не домовляться, тариф встановлюється у судовому порядку. За таким же алгоритмом встановлюється тариф по суміжних правах (роялті за які вже можна легально збирати). Якщо УЛАСП ще не встановив тариф для стадіонів, то на мою думку їм варто було це зробити, адже йде мова про певну прогалину у зборі роялті, — розповів адвокат «REG Parnters» Олег Солімчук.
І вони це зроблять. Хоча б тому що формують бюджет за рахунок 20%, які отримують від зібраної суми. Тож музиканти вже «в грі», навіть якщо і не підозрюють про це. Інше питання, що командна гра вимагає максимальних зусиль: і від організацій зі збору роялті, і від самих авторів, аби надалі не нарікати «нас знову зіграли в темну».
