В Україні кіно прокинулося від сплячки, тож настав час заробляти на саундтреках. Ми з’ясували, хто і за яким принципом відбирає музику для кіно. І на який гонорар може розраховувати кінокомпозитори.
ЯК ЦЕ ПРАЦЮЄ НА ЗАХОДІ ТА В ЄВРОПІ
Всі знають, як стають кінокомпозиторами на Заході та Європі. Якщо раптом ви пропустили – ділимося конспектом.
На Заході все стандартно. Людина закінчує відділення кіномузики Берклі (там і не таке викладають) і стає учнем Ханса Циммера або іншого втомленого генія. Займається аранжуванням з ранку до вечора. І так п’ять років. Ближче до тридцяти композитор дозволить «новачкові» написати невеликий уривок. Ближче до сорока – вже два. А там, дивишся, можна розпочинати сольну кар’єру.
— Аби там стати успішним композитором, треба пройти певні етапи. Практично не реально через них перестрибнути, — упевнений казахський композитор Сергій Азбель, якого кликав на роботу співавтор Циммера JunkieXL.
У Європі не практикують інститут «підмайстрів». Там ти пробиваєшся сам: болісно, гидко, але які варіанти? Зазираєш у вічі режисерам і намагаєшся потрапити на вечірки з чорного входу.
– Раніше я часто ходив на фестивалі, сподіваючись на щасливе знайомство. У Каннах так ходить, мабуть, тисяч двадцять. Це такий вид спорту. Всі ці люди вже трохи відкрили двері в кіно, але не зовсім. Зрозуміло, всі ці двадцять тисяч нікуди не пускають, – ділився спогадами під час Одеського кінофестивалю Євген Гальперін («Не любов» Звягінцева, «Відіграти назад» з Ніколь Кідман).
Один із цих варіантів — наше майбутнє через п’ять років. Сьогодні індустрії немає чітких правил. А от спільнота кінокомпозиторів вже існує. Вони виникли якось відразу, перейшовши зі світу реклами. Але мова не йде про рівень стоків. Композитори ще пам’ятають ті часи, коли рекламщики мали солідні бюджети та запити на оригінальний саундтрек. Сьогодні рекламники бідкаються на стоках (звичайно якщо не йдеться про кампанію Gucci ), а музиканти перейшли у великий метр і закрили собою цілу нішу.
САУНДТРЕК КОШТУЄ 100-500 ТИСЯЧ ГРИВЕНЬ
— Сучасна професія кінокомпозитора включає в нас додаткові функції — це і музичний редактор, і аранжувальник, і саундізайнер. І звести все це треба і в стерео, і в 5.1. Тому треба тримати руку на пульсі технологій, — каже кінокомпозитор Роман Вишневський («Толока», «Таємний щоденник Семена Петлюри»).
Наскільки хороші наші кінокомпозитори у творчому плані? Ми не знаємо. В Україні немає жодного музичного кінокритика (навіть на рівні аматорів чи блогерів). Можливо композитори купаються в «теплій ванні» і пишуть якусь єресь, а можливо ми пропустили шедевр. Але ми точно знаємо, що робота кінокомпозитора – це одвічна рефлексія. Коли режисер особисто намагається вимкнути непотрібні ноти, попередньо уточнивши «а де тут взагалі ці ноти» — це низка мікроінсультів. І це те, що режисери називають “командною роботою”. Платять за неї від 100 до 500 тисяч гривень. Але не відразу — існує прелюдія: документальне кіно, короткий метр, широкий екран. Вся прелюдія на новачків безкоштовна. Хороша новина у тому, що її легко організувати. Усі режисери та продюсери у зоні доступу. І немає ніякого придворного етикету.
— Документальне кіно — це той випадок, коли я написав першим. Але Костя Кляцкін (режисер) якось дивно відреагував. Щось на кшталт: ми подивилися твоє портфоліо і ми тебе не потягнемо. Ніяк: не фінансово, ніяк. Але від початку це була історія не про гроші. І ми співпрацюємо вже сім років, — каже Роман Вишневський.
В Україні режисери ще не «заматеріли». І тому м’яч на боці музикантів. Але перш ніж починати, переконайтеся, що достатньо «прокачалися»: зможете писати для оркестру, дістати зі своєї кишені близько $2 тисяч на запис (просто щоб було красиво) і зробити якісне аранжування. Увійти в індустрію – легко, але у професію – не зовсім.
РЕЖИСЕРИ ШУКАЮТЬ МУЗИКАНТІВ НА SoundCloud
Якщо ви інді-артист, то можете взагалі не метушитися – просто викладайте треки на SoundCloud. Режисери цілодобово блукають сайтом у пошуках «правильної пісні». Засновником традиції вважається Антоніо Лукіч. Його музична концепція нагадує закарпатський суржик: нічого не зрозуміло, але зачаровує і здається смутно знайомим. Такого ж ефекту Лукіч досяг, змішавши у фільмі Spice Girls та жорсткий андеграунд. Виконавців знаходив випадково «мене просто перекидала від пісні до пісні», неодноразово повторював в інтерв’ю Лукіч. Режисери «нової хвилі» опанували саме цей метод.
— У SoundCloud мені подобалося слухати сторінки на яких 50 підписників. Тобто взагалі нікому не відомі хлопці, які роблять музику на колінці. І таким чином ми відкрили для себе кілька цікавих гуртів, — каже режисерка «Стоп-Земля» Катерина Горностай.
Отже, цілком реально потрапити у великий метр. Але який з того профіт? Зрозуміло, що всі мріють про гроші та славу. На рахунок першого – забудьте. Навіть музиканти навіть категорії “А” не заробляють на фільмах (основний «музичний бюджет» йде цеховим композиторам за головну тему).
— У нашому фільмі «Толока» звучать Олег Михайлюта (Фагот), Іван Леньо, Сергій Фоменко (Фома), Сестри Тельнюк, Тарас Компаніченко та інші відомі музиканти. В першу чергу, ми запрошуємо долучитися близьких за духом музикантів. Вони наші друзі, у нас близький світогляд, тому думаю за потреби підтримали б наше кіно і безкоштовно. Для них це скоріше місія, а не заробіток. Великі гонорари музикантам за роботу у кіно скоріше питання майбутнього, – каже кіно та музичний продюсер Андрій Різоль.
Сьогодні підтримка українського кіно — тренд, на кшталт екоактивізм. І тому просити шалених грошей — мінус у карму. До того ж у нас дуже тісна креативна тусовка, тому практикують бартер. За пісню можуть розрахуватися кліпом, а якщо йдеться про саундтрек до серіалу, то валютою стануть безкоштовні ефіри. Але трапляються й «перегини на місцях».
— У мене рік тому був випадок, коли за 15-и секундний уривок запросили $60 тисяч. Це українська пісня: її всі знають і вона дуже стара. Ми мали за мету показати історичний момент, а пісня мала виступити як тригер. У результаті ми вийшли із ситуації — грамотно написали щось схоже, — каже Роман Вишневський.
Звідси висновок: немає сенсу задирати ціну — вас просто «переграють». З інді-виконавцями теж розмова коротка.
— Мені дуже хотілося всім заплатити багато грошей, але я не можу за кожен трек платити більше $100, — прокоментував розцінки музичний супервайзер Сергій Вовк (займався підбором музики до серіалу «Секс, Інста та ЗНО» та інших проєктів 1+1).
ЧИ ГАРАНТУЄ КІНО ПОПУЛЯРНІСТЬ ТРЕКУ
Тобто потрапивши у великий метр, ви можете заробити на пляшку гарного вина, але не більше. Щодо слави, не поспішайте приміряти корону. Не секрет, що 90% українських фільмів йдуть у порожніх залів. Кіношники не надто переймаються цим фактом.
— Помічаю, що більшість професіоналів (за моїми відчуттями, за манерою та відношенню до роботи) не працюють на публіку. Вони працюють для таких самих професіоналів, як вони. І зараз у період становлення кіно — це дуже важливо. І похвально, — каже Роман Вишневський
Наскільки це похвально — спірне питання, але те, що режисери від початку мітять у Локарно — не викликає сумнівів. Тож або ви отримаєте приз за найкращий саундтрек, або не отримаєте нічого. В Україні фільми навряд підіймуть ваш трек на гребінь хвилі.
Із серіалами у нас все не так похмуро. Зараз ТВ-канали активно освоюють інтернет-платформи. Їм потрібний яскравий контент для тих, хто викинув телевізор. І продюсери не скупляться. Можливо, вже завтра вони знімуть потужний треш на кшталт британського «Голяка» — і вас полюблять. Це ми до того, що якщо серіал «зайшов», то й плейлист розберут на запчастини. Але то без гарантій. Заради чого варто ліцензувати трек просто зараз:
1) Заради безкоштовного кліпу.
— У сучасному світі успіху можна досягти здебільшого шляхом колаборацій. Пишіть-дзвоніть продюсерам. Якщо вам замовлять пісню, ви можете домовитися отримати музичний відеокліп (на основі кадрів фільму). Пошук спільних мотивів співпраці – нормальна практика. Навіть якщо йдеться про ноунеймів, — каже продюсер Андрій Різоль.
2) Заради швидкої кар’єри кінокомпозитора.
Взагалі кінокомпозитори поділяються на три види: серіальні (працюють ще з нульових та пригрілися), цехові (професіонали на межі нервового зриву) та самородки. Це люди, які потрапили в кіно випадково, але швидко зробили кар’єру через унікальний саунд. У світовому кіно це приклад Хільдур Гуднадоуттір («Джокер», «Чорнобиль»). В Україні – Мар’яна Клочко («Стоп-Земля») та Сеpasa («Королі репу»). Якщо коротко: режисерам була потрібна якась одна дивна нота – невеликий штрих. Він прозвучав у фільмі одного режисера та привернув увагу іншого. Так музиканти перейшли у вищу лігу. «Сарафанне радіо» — єдиний надійний інструмент у наших реаліях. Заявіть про себе – це може спрацювати.
3) Заради нової професії «музичний супервайзер».
Цей термін у нас з’явився завдяки Сергію Вовку, який поки що єдиний музичний супервайзер в Україні. І вже зашивається, тож активно набирає команду. Штука в тому, що якщо для фільму потрібен лише один саундтрек, то композитора легко знайде знімальна група. Але якщо у фільмі звучить 80 треків (підлітки на дискотеці, герой слухає музику в машині тощо), то потрібна спеціальна людина з широким музичним світоглядом. Саме він займається музичним оформленням фільму. Зараз ніша вільна, тож не зволікайте. Ліцензування власного треку – не поганий привід аби зазирнути в кіноіндустрію.
