«Музичний бізнес» розпочинає серію публікацій про те, як музикантові заробити пристойні гроші. Для початку занурились у світ комерційного продакшену. «МБ» поговорив зі «стоковими музикантами» та авторами саундтреків голлівудських трейлерів про особливості індустрії.
МУЗИЧНІ СТОКИ: ШАЛЕНА КОНКУРЕНЦІЯ
ФБ кожного успішного композитора мимоволі нагадує «сторінку марнославства».
— Кілька років тому китайське міністерство оборони ліцензувало мій трек. Тепер до компанії силових відомств додається Бразилія.
— Раніше я вже казав, що мої треки використовуються для супроводу промов членів британської королівської родини. А тепер вже вдруге — Байден.
Це пости популярного українського музиканта Івана Лузана. Звучить круто (у прямому та переносному значенні), але є нюанс: збройні сили Китаю не платили за створення оригінальної музики, вони купили її на стоку. Там вона коштує в середньому $20. Цифра не особливо вражає, але той самий трек можна продавати і сотню, і тисячу разів. Ще два роки тому топові автори на Еnvato (найпопулярніший серед композиторів сток) заробляли $5-8 тисяч в місяць. Але Covid повністю «знецінив» їхню роботу.
— Стоки змінили модель бізнесу. По-перше, з’явилася підписка. Тепер клієнт може завантажити скільки завгодно треків за $20. Половину забере сток, а автори отримають копійки. Якщо на пальцях: клієнт заплатив за підписку 20$ і звантажив 10 треків різних авторів. Виходить 10$ на користь стоку, а 10$ розподіляється між авторами. У результаті кожен заробляє по 1$. По-друге, раніше ціна треку була фіксованою, а зараз автори самі виставляють ціну (на Еnvato дві моделі бізнесу: підписка чи продаж треків «поштучно»). Автори почали шалено демпінгувати і через це дохід упав у всіх. Сьогодні на стоках реально заробити 50-500 $, — розповів композитор Тимур Заробов (викладає треки під ніком TimTaj).
Це називається «відчуйте різницю». Доходи авторів продовжують падати. Дарма що копійчана винагорода, криза жене на стоки тисячі новачків, і конкуренція стає неймовірною. Настільки, що Еnvato призупинив реєстрацію нових авторів.
Щодо «старожил», то вони, оговтавшись від першого шоку, почали шукати альтернативні шляхи заробітку. Здавалося б, очевидний вихід — реклама. Робота “на замовлення” завжди приносила непогані гроші, але Covid осушив і цю річку. Бюджети скоротилися: рекламникам більше не потрібна оригінальна мелодія — вони закуповуються на стоках. Як виняток замовляють музику на фріланс-біржах, але пропонують «образливий» гонорар в $100-200.
— Я зазвичай відмовляюся від реклами. Цього року взяв тільки одне замовлення. І те, лише тому, що 40-секундний трек «коштував» 1000$. Але тут як пощастить, хтось може виконати це замовлення і за 100 $, — каже Тимур Заробов.
Здавалося б, саме час написати прощальний саундтрек та завершити музичну кар’єру. Але трапилося дивне … Досягши фінансового дна, композитори «обнулилися». І почали роздавати свою музику безплатно. Взагалі будь-кому, без лімітів. Автори активно створюють свої сайти, завантажують треки та запускають рекламу на кшталт: Бери задарма!». І в чому тут фінансовий профіт? Виявляється, вся справа в монетизації YouTube Content ID. Якщо коротко: Content ID — це технологія розпізнавання звуку, яка сканує кожне відео на YouTube щодо матеріалів, захищених авторським правом. Якщо авторське право порушено, можливі два варіанти: ролик буде видалено або включено монетизацію на користь справжнього автора. Зрозуміло, що композитори обирають другий варіант — і це працює. На підтвердження Тимур вислав декілька роликів зі своєю музикою (дивись нижче). Відео тренування набрало 24 млн переглядів, а ролик про чистку басейну — 56 млн.
Якщо врахувати, що в середньому YouTube платить $300 за 1 млн, виходить, що спортсменки заробили для композитора $7200, а фанат чистих басейнів — $16.800. З цієї суми 20-30% візьме дистриб’ютор (функцію Content ID може запустити лише посередник: лейбл або дистриб’ютор), але в будь-якому випадку “воно того варте”.
— На сьогодні вигідно роздавати треки безкоштовно,— впевнений автор.
Що цікаво, музиканти не намагаються нікого обдурити. Ми спеціально промоніторили сайти композиторів. І кожен зазначає, що у разі «безплатного використання музики» блогер не може розраховувати на монетизацію. Але хто взагалі читає ці пояснення? Тим більше коли в тебе горить план з контенту? Можливо, через кілька років блогери стануть більш прагматичними, але сьогодні «вікно можливостей» відчинене.
МУЗИЧНІ БІБЛІОТЕКИ: ПРОПУСК У ГОЛЛІВУД
На «безкоштовній музиці» можна непогано заробити. Але що робити з амбіціями, адже одного разу вам захочеться почути власну музику у трейлері «Дюни». Це можливо. Але за умови, що ви потрапили до музичної бібліотеки. Справа в тому, що до голлівудських трейлерів не беруть музику зі стоків.
— Ось як це влаштовано. На Заході та Європі існують трейлерні будинки, які займаються постпродакшеном. Тобто спеціалізуються лише на створенні трейлерів. Такі «будинки» мають власних сценаристів, монтажерів та музичних менеджерів. Завдання менеджера — знайти «правильну музику», — пояснює автор книги «Як досягти успіху у музичному бізнесі», американський музикант Арі Херстанд.
«Правильну» музику менеджери шукають у «правильних» місцях, а конкретніше у бібліотеках, які спеціалізуються на кінопродакшені. Вважається, що потрапити до такої бібліотеки максимально круто. І не кожному вдається. Для порівняння: на Еnvato працює кілька тисяч наших композиторів, а в Really Slow Motion (авторитетна контора має справу лише з «великими гравцями») лише троє українських авторів.
— У середньому у кожній бібліотеці по 20 авторів. Загалом таких бібліотек близько 40. Виходить, що у світі трохи більше 800 авторів, які пишуть музику до трейлерів, — каже автор Really Slow Motion Trailer Music, український композитор Владислав Сайченко.
Багато авторів вважають, що «не варто і намагатися». Але Владислав подумав, що “цей світ створений не для того, аби соромитися” та розіслав музику до всіх бібліотек. У двадцяти з них відповіли «Нарешті!». Мрія здійснилася, але виявилося, що у світі «епічної музики» не все так солодко.
— Мої амбіції були на $15 тисяч в місяць. Років 5-10 тому це було цілком реально, але зараз у зв’язку з коронавірусом та посиленням конкуренції, ця сума вже швидше міф. Хоча звичайно інші автори мені про свої прибутки не звітують, — каже композитор.
У бібліотеках, як з’ясувалося, два формати роботи. Перший — це так званий кастом. Це коли клієнт замовляє музику безпосередньо під ролик. У такому випадку потрібен лише оригінальний трек, і щоб сидів як влитий. Тоді менеджер оголошує конкурс і всі автори надають свої варіанти. Творчий пошук займає два — три тижні (для порівняння “стокові автори” пишуть 2-3 треки в день). Якщо ваш трек не затвердили, він автоматично летить до кошика. А можливо кошик заповнять до країв, адже замовник «просто хотів протестувати ідею». Владислав ігнорує конкурси, вважаючи це марною справою. Його колега Тигран Папазян азартніша людина, можна сказати патологічно.
— Можу сказати зі свого досвіду, що лише одна спроба з двадцяти може призвести до успіху, — каже автор.
Окрім конкурсів, бібліотека регулярно видає альбоми зі свіжими треками. Новинки не потрапляють до Spotify та Deezer. Така музика видається під грифом «таємно». І розсилається лише потенційним замовникам. Автори у свою чергу можуть лише гадати: чи звернуть замовники увагу на їхній трек? І скільки за це заплатять?
— Все залежить від того, наскільки великий замовник і про яку суму вони домовляться з бібліотекою. У дрібних, які демпінгують, прайс починається від $1 тисячі, у великих платять від $2,5 до $40 тисяч за трейлер. Половину забирає бібліотека, половину — автор. ТV-споти (30-секундні ролики по ТБ) коштують дешевше. Передбачити свій заробіток складно. Останні 1,5 року було затишшя, але буквально нещодавно вийшло шість моїх ТV-спотів «Локі» та два «Дюни». Я все ще працюю на Really Slow Motion, але, крім цього, пишу для комп’ютерних, мобільних ігор. Насправді композитор має безліч можливостей заробити, не розумію, коли музиканти зациклюються на чомусь одному і бідкаються, що немає грошей, — каже Владислав Сайченко.
Каталоги Universal Music та Warner Music: ВХІД ТІЛЬКИ ЗА ЗАПРОШЕННЯМ
“Не зациклюватися” — головний девіз авторів. Одні шукають альтернативні варіанти. Інші розширюють “зону впливу», співпрацюючи одразу з кількома бібліотеками. Оптимально, щоб одна з них була Universal Music або Warner Music (лейбли мають власні бібліотеки). Справа в тому, що мейджери просувають свої каталоги для ТБ, а це означає, що автори можуть розраховувати не лише на гонорари, а й на роялті. Якщо шоу на BBC вибере ваш трек, то ви гарантовано отримаєте свій бутерброд із маслом. Інша справа, що поріг входу на лейбли дуже високий. Навіть для досвідчених авторів — це серйозний виклик.
— Такі компанії не прийматимуть заявки від музиканта безпосередньо (вони надто великі для цього). Треба аби за вас поручився хтось, кому вони довіряють (інший музикант із їхнього реєстру, менеджер чи юрист), — пише Арі Херстанд.
Здавалося б, це глухий кут. Але якщо маєте суперсилу, то, пройшовши крізь стіну, ви легко потрапите до Косого провулка. І зустрінете там композиторку Вікторію Бейтс.
— Поручителі інколи хочуть отримати частку авторського права, але, як на мене, це не зовсім справедливо. Тож я пішла за стандартною схемою. Написала якісний альбом у співавторстві зі своїм напарником та почала пропонувати його топовим видавцям. Так вийшло, що Universal відгукнувся та видав альбом (саме кіномузики для каталогу, не естрадний — авт.), — розповіла «МБ» Вікторія.
На відміну від “класичних” бібліотек, лейбли не засекречують каталоги. Вони розміщують музику на своїх сайтах. Супервайзери каналів (у нас їх називають музичними редакторами) дуже уважно відстежують новинки.
Не виключено, прочитавши цю статтю, ви вирішите, що «все можливо». А оскільки світ постійно прискорюється, чому б одразу не перейти до головного, скинувши Ханса Циммера з музичного Олімпу. Насправді і це можливо. Цей трюк майже зробив композитор із Казахстану Сергій Азбель. Декілька років тому JunkieXL (голлівудський композитор, співавтор Циммера) оголосив конкурс на найкращий саундтрек. Сергій, який до цього грав у джаз-бенді, вирішив «вшанувати» людину. У нього майже не було досвіду написання саундтреків, і тому муза літала вільно, не натикаючись на штампи. У конкурсі взяло участь понад 600 композиторів з усього світу. І під барабанний бій JunkieXL оголосив ім’я музиканта з Алма-Ати.
— Це справді відбувається? — напевно дивувалися випускники Berkeley.
Сергій тим часом отримав від JunkieXL пропозицію щодо роботи у Лос-Анджелесі. Але, дізнавшись подробиці, чоловік швидко втратив ентузіазм.
— Я відмовився від пропозиції. Адже аби бути успішним кінокомпозитором у Лос-Анджелесі, потрібно пройти певні етапи. Зазвичай людина вступає на факультет кіномузики, закінчує виш. Далі йде помічником до композитора. Робота асистента займає 4-6 років. Тільки після цього — це ближче до 30 років, композитор може тобі доручити якісь невеликі проєкти, аби протестувати: впораєшся — не впораєшся. І постійно в тебе пушать ці терміни, дедлайни. Щонеділі ці хлопці завжди на студії, ночують на студії — це серйозна робота. Та й сам JunkieXL встає о четвертій ранку, — розповів Сергій у Damirichi podcast.
Сергій вирішив, що це не його шлях. Кар’єру в Голлівуді краще починати у 20-25 років, а коли тобі 30-35 варто подумати про інші варіанти. Точніше “перебудувати маршрут”. В сенці перемогти у номінації «Найкращий саундтрек» можна і з україньским фільмом (аби потрапив до міжнародного конкурсу). Колеги аплодують, агенти прагнуть зустрічі тет-а-тет . Щоправда, поки що жоден український композитор не вийшов на орбіту в такій спосіб, але й кіно у нас тільки виходить з коми. У найближчих статтях ми розповімо про те, як потрапити в обойму вітчизняних кінокомпозиторів і скільки за це платять.